ЗА́ЯЦЬ, ЗА́ЙЦЯ,
За́яць, за́йця, м.
1) Заяцъ.
2) Часть олійниці: родъ толкача, песта, давленіемъ котораго выжимается постное масло. Шух. І. 163. Ум. За́йчик.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 120.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАЯЧА́ТИ, ЧУ́, ЧИ́Ш, →← ЗАЯ́ТРИТИСЯ, РЮСЯ, РИШСЯ,